Буркун Дворічна рослина родини бобових. Зелене добриво, кормова і медоносна культура. Один з найбільш поширених сидератів. Найцінніший сидерат для карбонатних солонцюватих грунтів. Має посухостійку та потужну азото- фіксуючу здатнісь. Урожайність зеленої маси 250-400 кг на сотку, насіння - 6-12 кг з сотки. Зелене добриво. Має міцну розгалужену, найбільшу по масі кореневу систему серед бобових сидератів, яка проникає на глибину, у буркуну білого, на 1-1,2 м, у жовтого, на 1,2-1,5 м. Завдяки бульбочковим бактеріям, які розвиваються на коренях, видобуває з повітря азот і накопичує його не менше, ніж люпин. Після розкладання в грунті біомаса буркуну стає легкозасвоюваним добривом, а грунт поповнюється органікою, гумусом. Ефективно поглинає поживні елементи, навіть важкорозчинні, недоступні іншим рослинам, не тільки з оброблюваного пласта, але і з глибини, а так само запобігає їх вимиванню в нижні шари грунту. Грунтоутворюючі і грунтозахисні якості. Прекрасно дренує, розпушує навіть нижні пласти грунту, полегшує грунт, підвищує його повітря-і вологоємність. Захищає грунт від водної та вітрової ерозії. Не скошені після першого року вегетації стебла затримують сніг, зменшують промерзання грунту, що сприяє більшому накопиченню вологи. Ефективно закріплює схили. Найкращий біологічний меліорант для солончаків: не тільки за рахунок дренування грунту покращує водний режим, забезпечуючи вимивання солей, але і за рахунок кореневих виділень вугільної кислоти запускає хімічні процеси розсолонцювання. Фітосанітарні якості. Активно оздоровлює грунт. Є головною культурою для боротьби зі звичайною кореневою гниллю злакових, особливо ячменю. Зменшує ступінь ураження стебловою і зерновою нематодою, проволочником. Відлякує мишей. Після зрізання і розкладання покращує умови життєдіяльності грунтових мікроорганізмів і хробаків, служить їм кормом. Це в свою чергу призводить до зменшення захворювань рослин та підвищенню врожайності. Кормова культура. Кормовими якостями не поступається люцерні і конюшині. Використовують на сіно, силос, випас. Недолік - наявність токсичного кумарину (більше його містить тільки жовтий буркун) та жорсткі стебла. Щоб цього уникнути, скошують не пізніше фази бутонізації - початку цвітіння. Краще давати тваринам в сумішах з іншими кормами. Медоносна культура. Медопродуктивність жовтого буркуну біьша, ніж у білого. Кожна квітка, а їх формується на 1 сотку більше 10 млн., Живе 2 дні. Медопродуктивность досягає 1,5-2 ц / га. Вирощування. Займає поле 2 роки. У перший рік дає невелику зелену масу, яку скошують, або залишають на зиму. Навесні відростає від прикореневих пагонів на стеблі і дає 2 укоси або урожай насіння. У господарствах висівають навесні під покрив озимих (впоперек рядків), або ярих (одночасно з покривною культурою) зернових, або однорічних трав. Норми висіву покривних культур при цьому зменшують на 15-30%. В сівозміні висівають під ярові зернові або як парозаймаючу культуру. В аматорському рослинництві краще сіяти самостійно, хоча це і не так вигідно - отримують урожай однієї культури, а не двох. Зате це страхує від невдач: по-перше, буркун може і перерости покривну культуру, по-друге, під покровом він гірше розвивається, розріджується. Крім того, при акуратному посіві в окультурений грунт, на відміну від багатьох бобових сидератів, може і не заростати бур'янами. Як і покривну культуру, косять на висоті 18-20 см (для кращого відростання) не пізніше фази бутонізації. Легко розмножується самосівом. Це важливо, якщо вирощуваати в якості укісного сидерата. Грунти. Росте на піщаних, важких суглинних, кам'янистих, солонцюватих грунтах, але можливі супіщані і суглинні з нейтральною реакцією (при рН <5,6 вимагається вапнування). Не виносить кислих і запливаючих грунтів. Вологість. Засухостійкий, особливо буркун жовтий. Температура. Морозо і зимостійкий. Освітленість. Світлолюбний. Підготовка грунту. До і після посіву грунт накочують. Розпушування грунтів плоскорізом Фокіна або культиватором - достатній і оптимальний спосіб обробки, що підвищує родючість грунтів і зберігає сили хлібороба. Для отримання кращого врожаю слід використовувати органічні добрива (Оптим-Гумус) і препарати ефективних грунтових мікроорганізмів (ЕМ-препарати: Емочки, ЕМ-А, Емочки- Бокаші; Азогран). Посів. Сіють замочені на 2-3 год насіння на глибину 2-3 см, найкраще в березні-квітні. Норма 200 г на сотку (ширина міжрядь 15 см), при ручному посіві 200-250 г. При вирощуванні на насіння і для медозбору - ширина міжрядь 45 см. Насіння повинні бути скарифіковані(з потертою оболонкою) і зараженими бульбочковими бактеріями (препарати ефективних мікроорганізмів ). Зрізання. У фазі бутонізації перед початком цвітіння. Під озимі зрізають за 3 тижні до посіву, під ярові - пізно восени. Підрізають плоскорізом Фокіна або культиватором, попередньо поливають розчином ЕМ-препаратів. Обробка ЕМ-препаратом прискорює процеси ферментації і створює сприятливі мікробіологічні умови, які призводять до збагачення грунту поживними речовинами і мікроелементами. Увага! Процеси розкладання залишків рослин, гуміфікації проходять тільки при наявності вологи в грунті. Тому сидерація без додаткового зрошення ефективна тільки в умовах Полісся і Західної України, на Півдні - тільки при зрошенні, в Центральних районах вимагає поливів під час посух.
